фото з інтерв’ю з Лаврентією Харів (Таланчук)
Концепція
ХХ століття по праву вважається епохою тоталітаризмів. Почергово змінюючи одне одного, нацистський і комуністичний режими застосовували масове насильство проти своїх опонентів, окремих соціальних груп і цілих спільнот для досягнення ідеологічних, політичних і геополітичних цілей. Репресивні практики обох систем носили тотальний характер й охоплювали майже все суспільство: чоловіків і жінок, старих і молодих, дорослих і дітей. З усіх жертв тоталітарного насильства діти були чи не найбільш вразливою групою. З огляду на свої психологічні особливості, вони вкрай болісно переживали ув’язнення, депортації, втрату близьких і рідних, дому, тощо. Окрім цього діти ставали об’єктом політики геноциду.
До недавнього часу діти були маргінальним об’єктом історичних досліджень. Їхній досвід виживання в умовах екстремального насильства не був темою глибшого зацікавлення істориків і ширшої громадськості.
Міжнародний проєкт «Втрачене дитинство» має на меті частково заповнити цю лакуну та розповісти про дитячий досвід радянського насильства. У фокусі нашої уваги – історія десятків тисяч дітлахів із Західної України, яких комуністичний режим позбавив «щасливого радянського дитинства», внаслідок застосування колективних репресій проти родин учасників і симпатиків українського підпілля та заможного селянства у другій половині 1940-х – на початку 1950-х рр. Базуючись на методі усної історії, проєкт надає голос тим, хто у ранньому віці став жертвою сталінських депортацій і тим, хто зазнав травми «втраченого дитинства».
про нас
музей терору
Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія Терору» — це меморіальний музей у Львові, створений на місці, що упродовж 1941–1943 років входило до складу єврейського ґетто — третього за величиною в окупованій нацистами Європі, а у 1944–1955 роках — пересильної тюрми № 25, однієї з найбільших радянських установ примусового утримання такого типу на території сучасної України.
Музей є прикладом меморіалізації суперечливої спадщини, яка залишилася після другої світової війни та розпаду Радянського Союзу.
Команда
Оповідачі_ки
команда проєкту Post Bellum
про Post Bellum
Post Bellum – це чеська освітня некомерційна організація, що базується в Празі. Організація була сформована в 2001 році групою істориків та журналістів з метою розширення громадських знань про історію Чехії та сусідніх країн 20 століття, особливо серед молодих поколінь.
Post Bellum зібрав тисячі свідків проводить інтерв’ю з людьми, які пережили значні періоди історії як частину свого документаційного проекту «Історії 20 століття» та для їхнього Інтернет-архіву «Пам’ять Націй». Вони організовують різні інші проекти та заходи з підвищення обізнаності про сучасну історію. Заявлена мета організації – “зрозуміти минуле за допомогою достовірних свідчень”. Post Bellum – асоційована організація-член Платформи європейської пам’яті та совісті.