Втрачене дитинство: діти як об’єкт тоталітарного насильства

6 серпня 2021р. розпочався двомісячний лекторій в рамках міжнародного проєкту «Втрачене дитинство», що реалізовується  Меморіальним музеєм тоталітарних режимів «Територія Терору» у Львові спільно з чеською ГО Post Bellum (Paměť národa) за підтримки Європейського Союзу за програмою House of Europe.

Першу лекцію на тему: Втрачене дитинство: діти як об’єкт тоталітарного насильства провели наукові співробітників музею “Територія Терору” Олександр Пагіря та Юрій Коденко. Мета вступної лекції просвітницько-наукова, її основне призначення – ввести в курс проблеми дитинства, зокрема репресій проти дітей, тоталітарного насильства проти дітей у ХХ ст. Доповідачі також окреслили наукову концепцію проєкту та поділися висновками щодо вивчення усного історичного матеріалу.

Онлайн лекція складається із двох частин:

Олександр Пагіря ознайомлює про часові рамки щодо повоєнних репресій та депортацій дітей у виправні колонії. Зокрема, розповідається про:

– чому діти є важливим об’єктом для історичних досліджень;

– що таке дитячий ГУЛАГ;

– умови проживання та виховання дітей у системі ГУЛАГу;

– етимологія міфу про «щасливе радянське дитинство», його утвердження та поширення владою СРСР як засіб пропаганди;

– реалії життя дітей у сім’ях ворогів народу;

– мілітаризація дитинства, з чим пов’язаний феномен;

– діти як жерти нацистського тоталітарного режиму в умовах Голокосту;

– діти як об’єкт повоєнних депортацій;

– найбільш травматичний досвід для дітей, що зазнали виселення та репресій;

– дитячий досвід перебування в пересильному пункті, зокрема, у пересильній тюрмі №25 у Львові; як залишатися дитиною у в’язничних умовах;

– умови переживання етапу до Сибіру;

– доля дітей, що зазнали виселення після 1953 року: шлях додому.

Юрій Коденко висвітлює тему депортації дітей на матеріалах усно-історичного архіву Музею «Територія Терору», зокрема у доповіді висвітлюються такі теми: 

– депортація як вид репресій: коли були вперше впроваджені у практику, у який період набирають найбільших масштабів;

– якими були нормативні та правові документи у СРСР, що узаконювали та регулювали депортації, зокрема повоєнні; директиви та розпорядження СРСР про етапування до місць заслання родичів (серед який діти) «зрадників» батьківщини та ворогів народу;

– місця виселення родичів діячів ОУН, УПА, УНРА, географія спецпоселень, в які буди депортовані представники Західних українських регіонів;

– травматичний досвід та різновид випробувань, з якими стикнулися діти під час депортацій, масових виселень, під час арештів, перебування у пересильних пунктах, етапування до місця виселення, облаштування життя на новому пункті дислокації; якими були подальші долі цих дітей та умови виживання;

– чому серед жертв повоєнних депортацій здебільшого жінки та діти; як батьки намагаються врятувати дітей від виселення; доля безпритульних дітей, що залишились у рідних містах та селах наодинці із реаліями життя.