Приречені: діти-євреї в час Голокосту

28 серпня  2021 р. у Музеї «Територія Терору» відбулась 4 лекція у межах проєкту «Втрачене дитинство» на тему «Приречені: діти-євреї в час Голокосту», котру провела Наталія Івчик, історикиня, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету, членкиня Центру політики пам’яті «Мнемоніка». У рамках лекції історикиня проаналізувала різні сюжетні лінії в долях єврейських дітей у час окупації України нацистами, а також розповіла не тільки про те, як убивали єврейських дітей, а й висвітлила психологічні травми тих, хто не загинув у перші місяці геноциду, розповіла про стратегії виживання дітей і підлітків – тих, хто не мав досвіду буття в екстремальних ситуаціях і набував його у гетто, таборах, переховуючись у лісах і сховках, щодня виборюючи право прожити бодай ще один день.

Детальніше у онлайн-лекції можна дізнатися про:

– чому діти є важливою соціальною групою в умовах екстреми в геноцидальному процесі;

– соціокультурний простір дітей-євреїв «до» і «після» нацистської окупації; як зміна соціокультурного простору вплинула на пошук стратегій виживання в час Голокосту на прикладах сім’ї, релігії, освіти і навчальних закладів, друзів, дозвіллі, життєвому просторі;

– діти-євреї в умовах нацистської окупації: як відбувається зміна традиційного украду життя; яким чином відбувається зміна значення і еволюція дитинства; зміна значення іграшки для дитини;

– діти як жертви психологічних травм, в результаті засвідчення вбивства чи насилля над власними батьками чи родичами;

– яким чином діти приймають на себе функцію дорослих/батьків: участь у поширенні контрабанди, пошуку їжі, турбота про молодших братів чи сестер;

– яким чином відбувається трансформація дитячого світу; приклади з досвіду Шимона Редліха і Агарона Аппельфельда;

– діти в гетто: ставлення до дітей на прикладах із досвіду Юрія Городецького, Єви Грінберг, Емануеля Рінгельблюма;

– які переваги над дорослими та шанси на виживання мали діти;

– викрадачі цінностей дитинства: конфіскація дитячого майна як частина психологічного насилля, приклад із досвіду Божени Урбановіч-Гілбрайд;

– стратегії виживання дітей у час Голокосту, які були методи переховування, зміни сховків, блукання поміж селами, найми на роботу, маскування, втечі від переслідування, жебрацтво, крадіжки, соціальна мімікрія; 

– як у реаліях Голокосту залишатися дитиною; ігри під час переховування, підручні засоби як іграшки, приклад із досвіду Рози Зілберт, Сари Ітонс;

– переховування і життя в лісах; адаптація до екстремальних умов; пошук шляхів виживання; запозичення певної поведінки від тварин, пошук їжі і прісної води; на прикладах із досвіду Ш. Шіффа, Й. Валлаха;

– вік як вирок чи шанс на порятунок: які вікові і фізіологічні особливості були факторами  на успіх/неуспіх, порятунок, виживання;

– як проявлявся інстинкт самозбереження; кооперація між дітьми заради виживання, зміна вигляду, релігійної приналежності як метод збереження життя;

– чому дітей-євреїв винищували на рівні із дорослими євреями; чи проявляли до дітей жаль їхні вбивці; як сприймали дітей-євреїв нацистські наглядачі;

– хто рятував дітей-євреїв.