ДІТИ В МАСОВИХ КАМПАНІЯЇ ВЛАДИ НАПЕРЕДОДНІ ТА В ПЕРІОД ГОЛОДОМОРУ

14 вересня у межах онлайн-лекторію «Втрачене дитинство» відбулась лекція історикині, кандидатки історичних наук, доцентки кафедри Луганського Національного Університету ім. Тараса Шевченка, Нані Гогохія на тему: «Діти в масових кампаніях влади напередодні та в період Голодомору».

У своїй доповіді фахівчиня дослідила те, як напередодні та в період Голодомору до своїх масових кампаній дітей залучала влада, на меті котрої було не просто творення максимально лояльних радянських громадян, а й відданих агентів соціалістичних перетворень, активних провідників радянської політики. Діти як агенти влади, як інструменти, як ресурс, котрий вона використовувала для своїх політичних завдань, майже не привертали увагу вчених. Хоча, діти були не тільки об’єктами агресивної ідеологічної пропаганди, але й активними ретрансляторами засвоєних ідей. Сама дослідниця зазначає: «Режим використовував образ дитини для створення власного позитивного іміджу та легітимізації існування та методів керівництва. Для самих дітей кампанії влади були практикою класової боротьби, яка привчала їх розпізнавати «ворогів» і виступати проти них». 

Детальніше у онлайн-лекції можна дізнатися про:

– чому радянські ідеологи, методисти, педагоги сприймали дітей «як поле битви між силами добра та зла», тобто більшовиками та їх класовими ворогами; чому діти розглядалися ними як добрий матеріал для комуністичного виховання та як союзники соціалістичної влади;

– чому більшовицьке керівництво було схвильоване родинним оточенням дітей; чому сільська родина розглядалася як джерело ворожих впливів на радянську дитину;

–які умови висував секретар ЦККП Павло Постишин щодо партійного виховання піонерів та дітей та наголошував на ворожому впливі на своїх дітей батьків, котрі часто були вихідцями класів, що панували раніше; які були випадки антирадянських настроїв серед дітей, котрі влада списувала на результат саме батьківського виховання;

– якою було нова система політичного виховання, які складові вона передбачала; у чому полягала політична освіта та її практична діяльність;

– практична діяльність як обов’язкова складова політичної освіти, які складові включала в себе;

– кампанії як частина практичної діяльності, які охопили саме сільське дитинство: ліквідація неписемності, виборча кампанія, боротьба з релігією, «позика індустріалізації», колективізація та «знищення куркуля як класу»;

– ліквідація не писемності як одне із перших завдань культурної революції, дитина як образ просвітителя, що вносить світло науки у сільську хату, бореться з невіглаством; яким чином діти, що навчалися писемності ставали пропагандистами та агітаторами політики партії серед своїх родичів та батьків;

–використання дітей під час виборчих кампаній, як агітаторів за партію більшовиків; створення ясел та садочків, як спосіб створення позитивних умов для матерів під час виборчих кампаній;

–роль дітей у боротьбі з релігією: яким чином діти ставали персонажами статей та фоторепортажів у пресі на тему безвірницького руху, де підкреслювалось, що діти є передовими загонами у боротьбі з релігією, підкреслюючи батькам хибність їх позиції та безперспективність в очах своїх дітей; яким чином дітей використовували у поширенні антирелігійних гасел по селах, діти як доповідачі лекцій, учасники антирелігійних акцій, карнавалів;

–яким чином діти стали активним елементом у процесі розкуркулення і колективізації, охороні врожаю та глобальних трансформацій в українському селі;

– мотивація дітей до дій через пресу, яким чином газети та медіа впливають на рішення дітей до участі у політичних акціях; випуск спеціальної дитячої літератури, газет і журналів, де піонерів закликали до участі у соціалістичному перетворенні на селі; «Похід за піонерський соціалістичний врожай», – заголовки, що закликали дітей долучатись до хлібозаготівель, закликали брати участь у колективізації та розкуркуленні селян, «здійснювати наступ на рештки капіталістичного елементу»; як до таких закликів ставилися діти;

–яким чином відбувалась і проходила участь дітей у кампаніях хлібозаготівлі, ліквідації куркулів, викритті та затриманні «ворогів народу»; яким чином це позиціонувалось як «зразкова дитяча поведінка»;

– які найяскравіші приклади дитячої діяльності у процесі розкуркулення;

– «Юний дозорець колгоспного врожаю» – винагорода та значок, що використовувалися як заохочення дітей до дій; «Скільки куркулів ти затримав», – питання до учасників Харківського обласного зльоту піонерів-ударників по охороні та збиранні врожаю у вересні 1933р, питання, що стимулювало дітей-піонерів розповідати та вихвалятись своїми власними історіями про викриття та перехоплення куркулів;

– які трагедії ставались із дітьми, що працювали на владу, як їхні смерті використовувались для героїзації та ескалації класової ворожнечі, яким чином ці діти поповнювали пантеон слави радянської ідеології; використання цих дитячих смертей як пропаганди через пресу, театри, фільми; створення прикладу для наслідування для інших дітей-піонерів;

– дитина як потенційний робітник держави: яким чином здійснюється експлуатація дітей у колгоспах, чому діти працюють на рівні із дорослими по 7-8 робочих годин; якими були норми праці для дітей; які були визначені види праці для дітей;

– оздоровчий табір «Артек» у Криму як найвища нагорода працюючим дітям на користь партії і влади; образ табору «Артек» у пропаганді «щасливого радянського дитинства».