В ОБІЙМАХ СТРАХУ: ЄВРЕЙСЬКІ МАТЕРІ ПІД ЧАС ГОЛОКОСТУ

28 вересня відбулась лекція Марти Гавришко в межах онлайн-лекторію «Втрачене дитинство» на тему: «В обіймах страху: єврейські матері під час Голокосту». Історикиня, кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, запрошена дослідниця Віденського Інституту студій Голокосту ім. Візенталя, Марта Гавришко говорила про виклики материнства, з якими стикалися єврейські жінки під час Голокосту і їхні стратегії протистояння їм, а також про зусилля матерів заради збереження життя найрідніших і найвразливіших в часи геноциду – дітей.

У Голокост єврейські жінки переживали сексуальне насильство у тюрмах, допити і знущання. Чи було материнство джерелом сили і надії жінок у час війни, чи причиною вразливості та відчаю – питання, якими задається дослідниця. У лекції розповідається про те, як (не)виношували і (не)народжували дітей у часи тотального винищення євреїв. У бункерах, сховках, таборах переховувалися майбутні матері та матері з новонародженими малюками. Їм доводилося жити у постійній втечі і з відчуттям постійного вибору. У лекції представлені історії тих, кому довелося убити своїх немовлят, аби врятувати групу людей, з якою вони перебували, історії тих, хто ціною своєї гідності чи життя рятував дітей.

Також у лекції ви почуєте про:

– нелегальні аборти у Аушвіці: як жінки позбувалися вагітності заради порятунку; адже жінок, котрі були вагітні, або потрапляли у Аушвіц із малими дітьми відправляли у крематорій; «Найбільший злочин у Аушвіці – це вагітність» (Гізелла Перл);

– чому материнство як феномен, почало викликати дискусії у феміністичних колах, зокрема, у гендерній жіночій історії Голокосту зазначається про те, що материнство у екстремальних умовах додавало жінкам сили, аби зберегти власну «нормальність» у ненормальних умовах, а також наснаги турбуватися про своїх дітей та чоловіків;

– чому материнство це також джерело вразливості; чому у тюрмах до вагітних жінок часто застосовували сексуальне насильство; на прикладі свідчень із тюрми Генічеська; 

– знущання над вагітними жінками під час погромів у Львові та Золочеві: жінок примушували роздягатися, били, тягали за волосся по асфальту, вагітних змушували переносити тіла розстріляних у в’язницях НКВС;

– пологи під час Голокосту та дітовбивство; чому жінки, що допомагали приймати пологи старались позбутись дитини, у чому полягала така непроста стратегія виживання; 

– випадкове вбивство власної дитини; 

– травма материнства у сховках; догляд за немовлятами в умовах екстреми: переховування дітей в знайомих, сусідів, лісах, сховках;

– материнство як повсякденний героїзм: історії жінок, котрі залишаючись наодинці із дітьми та старшими, кволими членами сімей, намагались їх рятувати, переховували дітей-підлітків, аби їх не забрали до примусових робіт, відчайдушно відбивали дітей у погромників, ходили до місць масового насильства, підкуповували німецьких офіцерів заради надання медичної допомоги своїм дітям; Материнство, що не знає екстремальних умов: як жінки жертвували усім добробутом заради дітей, потерпали голод, віддаючи все дітям; 

– розмови про їжу: яким чином жінки, розмовляючи із своїми дітьми, зокрема доньками, виконували ще й виховну, навчальну функцію, передаючи кулінарний досвід та рецепти своїм донькам, описуючи крок за кроком етапи приготування страв; чому вважається, що така практика психологічно полегшувала долю, давала надію, що невдовзі ці жінки, дівчата зможуть реалізувати свої безпосередні призначення, переживуть Голокост;

– діти і матері в бункерах: історія Тоні Айзенберг; як матері спостерігали за тим, як «в’яне дитина», як діяли жінки, аби лікувати своїх дітей, коли діяти було неможливо; 

– суперечності з матір’ю у сховках: чому діти, а найчастіше підлітки, не розуміли певних рішень своїх матерів; чому виникали конфлікти; (історія Віри та Рози Мюллер, донька не могла пробачити дядька, котрий переховував її з мамою у криївці, але за це сексуально домагався матері, чи зрозуміла Віра вчинок матері?);

– вимушена сепарація: історія Сильвії Річман: як жінці вдалось втекти із гетто, аби через соціальну працівницю, відлучити дитину від себе, віддати її у християнський монастир; як матір самотужки вчить дівчинку-єврейку християнських молитов, манер та традицій;

– матері і діти в останні хвилини життя: коли жінок і дітей гнали до ям смерті, то матері притуляли дітей до себе, до свого власного тіла; 

– порятунок дитини у відчайдушну мить історія Розалії Цвіллінг, котра, аби врятувати сина, у відчаї намагалась переодягнути його у жіночу сукню; Історія Ванди Грабовінської (з народження Іди Мер), котра вчила малолітню дитину зберігати мовчанку, навіть, коли щось боліло; котра шантажем та погрозами домоглась ліків хворів доньці, котра змогла проникнути за межі гетто, аби віддала свою дитину у госпіталь, сама ж отримала фальшиві документи, аби мати змогу навідувати доньку, а в результаті була арештована та потрапила на примусові роботи у Німеччину. У післявоєнний час жінка робила все можливе, аби довести перед судом правдивість свого материнства, аби повернути доньку собі. Яка ціна материнства, що не лише приносило радість, але водночас стає джерелом розпачу і відчаю?